Каталог вибіркових дисциплін кафедри всесвітньої історії

Силабус Іст.світ.цивіліз.
Силабус В.Великочий

Пилипів . Силабус. Українські релігійні організації в Другій Речі Посполитій

«Військові конфлікти в другій половині ХХ ст.»

(викладач – С.М. Борчук). Читається у 8 семестрі.

Загальною метою курсу«Історія військових конфліктів в другій половині ХХ ст.» є ознайомити студентів з основними тенденціями та особливостями розвитку міжнародних відносин на сучасному етапі, виробити навички аналізу закономірностей та особливостей розвитку міжнародних відносин і світової політики.

Основними завданнями вивчення дисципліни є надання знань про особливості і тенденції розвитку сучасних міжнародних відносин і світової політики.

Дисципліна базується на знаннях студентів з курсів «Вступ до спеціальності «Міжнародні відносини», «Історія міжнародних відносин». «Теорія міжнародних відносин» .

Вимоги до знань та вмінь.

Знати:

ключові поняття світової політики;
упевнено оперувати основними подіями міжнародних відносин на сучасному етапі;
мати розуміння поточних міжнародних реалій й викликів глобалізації.

Вміти:

аналізувати міжнародні події з позицій їх впливу на геополітичну ситуацію у світі, формування регіональних систем міжнародних відносин та формування світової політики;
вміти аналізувати події міжнародного масштабу й формулювати власну аргументовану думку про міжнародне значення цих подій.

“Теоретичні і методичні аспекти викладання історії стародавнього світу в середній школі”

(викладачка – Л.В. Щербін) Читається у 6 семестрі.

Навчальна дисципліна “Теоретичні і методичні аспекти викладання історії стародавнього світу в середній школі” спрямована на здобуття професійних знань (зміст історії стародавнього світу у загальноосвітній школі; дидактичні засади теорії та методики навчання історії стародавньго світу; системи оцінювання учнівських досягнень з історії; досвід організації та проведення уроків тощо). Курс історії Стародавнього світу є першим систематичним курсом історії у середній школі, на матеріалі якого починається формування основ систематичних історичних знань, ціннісних орієнтацій, особистісних переконань, у ширшому значенні – основ гуманітарної культури учнів. Саме на цих уроках розпочинається формування наскрізних понять і зв’язків (тих, що опрацьовуються і збагачуються протягом всього періоду навчання історії в школі), розвинути пізнавальні уміння учнів, зробити значний крок у розвитку їх предметної компетентності. Відповідно до програми, курс має на меті сформувати в учнів розуміння цивілізаційної значущості стародавнього періоду в історії України, Європи та світу в цілому, й античної цивілізації як основи для подальшого розвитку європейських суспільств. Метою курсу також є підготовка вчителя історії, який володіє теоретичними знаннями з методики викладання історії стародавнього світу, надати студентам навичок роботи з історичними та методичними джерелами.

Мета – це підготовка на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти за галуззю знань 01 Освіта/Педагогіка, спеціальністю 014 Середня освіта (Історія) у ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»; засвоєння і поглиблення теоретичних та практичних знань, умінь і навичок студентів з викладання історії стародавнього світу, здатність проведення заняття з історії стародавнього світу, використовуючи сучасні технології навчання і професійні компетентності. .

Завдання:

вивчення закономірностей навчання історії стародавнього світу; методів та прийомів проведення заняття;
формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповідних груп-понять в уроки, а також планувати і проводити уроки за допомогою сучасних методів і технологій навчання;
ознайомлення студентів з традиційними і інноваційними методами і технологіями навчання, прийомами і пізнавальними завданнями інтерактивного навчання в школі;
навчитися моделювати уроки історії, вільно добирати і оперувати методами і прийомами навчання предмету, оптимізуючи навчально-виховний процес;
студенти повинні навчитися застосовувати у практичній діяльності сучасні технології навчання історії.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

теоретичні і практичні основи методики навчання історії стародавнього світу, орієнтуватися на їх сучасні досягнення; структуру шкільного курсу історії стародавнього світу ;
види пізнавальних умінь і можливостей учнів з історії стародавнього світу, способи вивчення пізнавального інтересу учнів, методичні принципи і прийоми активізації пізнавальної діяльності учнів;
методи формування навичок самостійної роботи й розвиток творчих здібностей і логічного мислення учнів ;
способи перевірки та оцінювання результатів навчання історії і суспільствознавчих предметів, методичну роботу учителя ;
способи мотивації навчання і прагнення до успіху ;
сучасні інтерактивні методи навчання учнів, форми організації навчання та специфіку впровадження новітніх освітніх технологій в загальноосвітній школі ;
як забезпечувати охорону життя і здоров’я учнів в освітньо-виховному процесі

основи теорії і методології освіти, необхідні для професійної діяльності, проектувати і здійснювати освітній процес з урахуванням сучасної соціокультурної ситуації і рівня розвитку особистості (D3);

сучасні інтерактивні методи навчання учнів, форми організації навчання та специфіку впровадження новітніх освітніх технологій в загальноосвітній школі (D4);

вміти:

сучасні інтерактивні методи навчання учнів, форми організації навчання та специфіку впровадження новітніх освітніх технологій в загальноосвітній школі

розуміти та інтерпретувати вивчений матеріал з дисципліни у вербальній і невербальній формах різного обсягу й складності, дотримуючись грамотності (D5);

самостійно організовувати навчально-виховний процес із врахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, вибирати та застосовувати продуктивні технології, методи та засоби навчання (D8);

– використовувати знання, уміння і навички із дисциплін фундаментальної та професійної підготовки для розв’язання конкретних задач у професійній діяльності учителя історії і суспільствознавчих предметів (D9);

аналізувати, генерувати та поширювати передовий педагогічний досвід, або генерувати інноваційні вирішення для відомих проблем або ситуацій, критично оцінювати результати власної педагогічної діяльності, впроваджувати інтерактивні методи навчання, інноваційні навчально-виховні технології, нові ідеї (D12);

самостійно оцінювати суспільні явища, процеси і тенденції у державі та світі, дотримуючись принципів наукової об’єктивності й неупередженості, а також освітні проблеми, пропонувати способи їх розв’язання, що дозволить в умовах неповної (недостатньої) інформації інтегрувати знання для розв’язання власних та суспільних проблем; формувати політичну культуру, ініціативу і підприємливість (D13);

організовувати ефективну міжособистісну взаємодію суб’єктів освітнього процесу (в тому числі здатність спілкуватися з представниками інших професійних груп різного рівня), базовану на здобутих знаннях, демократичних переконаннях і гуманістичних цінностях; застосувати оптимальну стратегію діяльності і приймати обґрунтовані рішення у складних і часом непередбачуваних професійних і життєвих ситуаціях, що потребує застосування нових підходів і прогнозування та усвідомлення власної відповідальності (D14);

вдосконалювати з високим рівнем автономності здобуті під час навчання компетенції, усвідомлювати призначення професійної діяльності вчителя історії і суспільствознавчих предметів, а також потреби систематично підвищувати професійну кваліфікацію через навчання впродовж життя (D20).

«Холодна війна»: локальні конфлікти ХХ – початку ХХІ ст..»

(викладачка – Л.В. Бурачок) Читається у 7 семестрі.

Дисципліна покликана розкрити основні тенденції розвитку світової політики й дипломатії в новітній історії та особливостей функціонування новітніх систем міжнародних відносин, що існували протягом друг. пол. ХХ ст. Вироблення навиків аналізу міжнародних відносин, а також історії Холодної війни та локальних конфліктів і зовнішньої політики провідних держав світу з урахуванням історичного досвіду, факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру, національних інтересів кожного автора міжнародних відносин; отримання знань, основних теорій, доктрин світової політики, загальної міжнародної проблематики, регіональної специфіки, сприяння розумінню взаємозалежності країн світу, особливо в умовах сучасних процесів глобалізації.

Мета: головна мета вивчення історії військових конфліктів в др. пол. XX ст. полягає у тому, щоб студенти здобували міцні знання з соціально-економічного, розвитку країн світу, та засвоїли найбільш істотні риси та особливості цього періоду. Студенти отримують знання про суперечливий, не рівний розвиток цих країн, що призвело до прагнення сильніших держав завоювати і розширити свої території.

Завдання:

- вміти:
- визначити зміст другого військових конфліктів, як одного з важливих етапів
- всесвітньої історії;
- самостійно опрацьовувати документальний матеріал, наукову, мемуарну та іншу
- літературу;
- вибирати необхідний і цікавий матеріал для проведення виховної роботи в
- навчальних закладах;
- пов’язувати матеріал курсу із всесвітньо-історичним процесом.

«Джерела з історії міжнародних відносин»

(викладачка – Л.В. Бурачок.) Читається у 7 семестрі.

Роль джерел в історії міжнародних відносин помітно зростає в сучасних умовах, коли однією з характерних рис сьогоднішнього світу, тенденцій його розвитку стала гуманізація суспільних відносин, зростання інтересу людей на всіх континентах до історії минулого і глобальних проблем сьогодення. У вирішенні насущних завдань люди спираються на уроки минулого, шукають моральну підтримку в історичному досвіді своїх предків. Саме тому простежується зростання ролі історичної науки, усіх її галузей, у тому числі й джерелознавства. Джерела з історії міжнародних відносин як важливий компонент історичної науки, є складною науковою системою. Без розгляду предмету та об’єкту, дослідницьких і дидактичних завдань, основних етапів розвитку, не можна з’ясувати їхні суть як науки і навчальної дисципліни.

Мета: запропонований курс покликаний поглибити історичні знання студентів з історії джерел міжнародних відносин. і є складовою частиною системно фахової підготовки. Його актуальність обумовлюється насамперед складністю і суперечливістю міжнародних відносин західних і східних країн у. Мета спецкурсу полягає в тому, щоб дати студентам знання з теорії і методології джерелознавства, практичні навики роботи з історичними джерелами, інформацію про існуючі письмові джерела. Студенти повинні ознайомитись з найвідомішими документами і матеріалами з «Історії джерел міжнародних відносин.», вміти їх аналізувати та використовувати в навчальному і науковому процесі.

вміти

збирати, систематизувати, аналізувати й використовувати джерельно-монографічний матеріал при підготовці до занять з курсу;
працювати з історичними джерелами, науковою літературою;
працювати з історичними джерелами і науковою літературою;
застосовувати отримані знання при написанні реферативних, курсових, кваліфікаційних, дипломних, магістерських робіт, організації науково-дослідної роботи, підготовці наукових виступів на конференціях, диспутів, круглих столів тощо.

«Історія міжнародних відносин ХХ ст.»

( викладачка – Л.В. Бурачок.) Читається у 7 семестрі.

Дисципліна покликана розкрити основні тенденції розвитку світової політики й дипломатії в новітній історії та особливостей функціонування новітніх систем міжнародних відносин, що існували протягом ХХ ст. Вироблення навиків аналізу міжнародних відносин і зовнішньої політики провідних держав світу з урахуванням історичного досвіду, факторів об’єктивного та суб’єктивного характеру, національних інтересів кожного автора міжнародних відносин; отримання знань, основних теорій, доктрин світової політики, загальної міжнародної проблематики, регіональної специфіки, сприяння розумінню взаємозалежності країн світу, особливо в умовах сучасних процесів глобалізації.

Мета: Запропонований курс покликаний поглибити історичні знання студентів з історії міжнародних відносин XХ ст. і є складовою частиною системно фахової підготовки. Його актуальність обумовлюється насамперед складністю і суперечливістю міжнародних відносин західних і східних країн у XХ ст.

Студенти повинні ознайомитись з найвідомішими документами і матеріалами з «Історії міжнародних відносин XХ ст.», вміти їх аналізувати та використовувати в навчальному і науковому процесі.

o визначити зміст історії міжнародних відносин XХ , як одного з важливих етапів всесвітньої історії.

o самостійно опрацьовувати документальний матеріал, наукову, та іншу

o літературу;

o пов’язувати матеріал курсу історії міжнародних відносин XХ із всесвітньо-історичним процесом;

систематично доповнювати бібліографію тем курсу новинами наукової літератури, джерелами ;

самостійно обґрунтувати свої висновки і узагальнення
застосовувати методи наукового дослідження при вивченні історії міжнародних відносин XX ст.;

• застосовувати отримані знання при написанні реферативних, курсових, кваліфікаційних, дипломних, магістерських робіт, організації науково-дослідної роботи, підготовці наукових виступів на конференціях, диспутів, круглих столів тощо.

“Габсбурзька монархія: етносоціальний розвиток, суспільно-політичні процеси, міжнародний контекст”

(викладач- О.С. Жерноклеєв ) Читається у 6 семестрі

Династія Габсбургів та створена ними державність відіграли помітну роль у європейській історії, виконавши свою історичну місію – спочатку щодо зупинки Османської експансії в Європу, а згодом – захисту малих народів від поглинання іншими великими державами та забезпечення їм відносно вільного національного та політичного розвитку, а також сприятливих умов і можливостей для «національного відродження» (модерного націотворення) та появи нових національних держав Центрально-Східної Європи. Окрім того, наш край – Галичина – упродовж півтора століття в 1772–1918 рр. теж перебував у складі Габсбурзької монархії як автономна коронна провінція, що не могло не позначитися суттєво на особливостях суспільного розвитку регіону, залишило слід у його культурі, історичній пам’яті та менталітеті населення. Можемо вести мову й про «матеріальну присутність» минулого в нашому сьогоденні (Е.Доманська), як і про пошук та усвідомлення кожним із нас, через призму яскравих конкретних прикладів різних історичних персоналій, своєї власної місії та призначення в житті.

Змістова частина курсу передбачає наступні складові:

основні етапи виникнення, становлення й розвитку Габсбурзької монархії у контексті середньовічної, нової та новітньої історії;
визначні постаті минулого, їх історичні, політичні й психологічні портрети на тлі відповідних епох;
загальні закономірності та регіональну (субрегіональну) специфіку історичного розвитку територій, підвладних Габсбургам у різні історичні періоди;
основні риси матеріальної та духовної культури народів, що перебували під владою Габсбургів, її взаємозв’язок із світовою культурою;
особливості етносоціальної структури, господарського життя та суспільно-політичних процесів в Австро-Угорщині та місце в них Галицького коронного краю та українського етносу;
специфіка зовнішньополітичного курсу Габсбурзької монархії впродовж усього часу її існування в системі міжнародних відносин у Європі та світі.

Вивчення курсу сприятиме формуванню відповідних умінь та практичних навичок:

працювати з різними видами джерел;
вести самостійні дослідження в межах дисципліни;
об’єктивно й аргументовано оцінювати тенденції та специфіку історичного розвитку народів під владою Габсбургів;
застосовувати на практиці знання, отримані в процесі навчання;
складати генеалогічні таблиці на прикладі династії Габсбургів;

надавати кваліфіковані консультації з проблемних питань, що вивчаються в межах курсу.

Мета: формування у студентів цілісних знань з історії монархії Габсбургів, від її виникнення й аж до кінця її існування, а також з історії відповідної династії, усвідомлення ролі особистості в історії європейських народів, впливу політики династії на становлення націй і національних держав у Центрально-Східній Європі, розширення знань студентів з історії, історичної географії, культури та історичної пам’яті народів, що перебували в складі імперії Габсбургів.

Завдання: виробити у студентів вміння аналізувати й узагальнювати історичний матеріал, оцінювати найважливіші події та явища в історії Габсбурзької монархії та її народів через призму об’єктивних і суб’єктивних чинників; виробити вміння знаходити, критично аналізувати, систематизувати і узагальнювати потрібну інформацію, працювати з різними типами й видами історичних першоджерел; формувати навички застосовувати набуті знання на практиці.

“Українська діаспора в країнах Західної Європи і Америки наприкінці ХІХ – початку ХХІ ст.”

(викладачка – М.В. Засипко) Читається у 6 семестрі

Курс «Українська діаспора в країнах Західної Європи і Америки наприкінці ХІХ – початку ХХІ ст.» є обов’язковим для студентів, котрі навчаються за спеціальністю 032 «Історія та археологія» на денному відділенні факультету історії, політології і міжнародних відносин Прикарпатського національного університету імені В. Стефаника. Його нижня хронологічна межа пов’язана із переходом до монополістичного капіталізму в економіці, початком епохи імперіалізму, завершенням Франко-німецької війни і створенням у Західній Європі двох нових держав – Німеччини та Італії, а також завершенням Реконструкції у США; верхня ж датується 1914 р., тобто початком Першої світової війни. Ця епоха характеризується значними змінами у соціально-економічному і політичному розвитку країн західної цивілізації.

У вузівській програмі підготовки фахівців спецкурс може посідати значне місце. Вивчення історії української діаспори – впливовий чинник формування національної свідомості, патріотизму молоді, складова частина національно-державного і духовного відродження України.

Мета курсу – дати загальне уявлення студентам про минуле і сучасне української діаспори як частини українського народу, яка, не зважаючи на віддаленість у часі і просторі від свого коріння, зберегла спорідненість зі своїм народом.

Завданнями курсу є: засвоєння студентами реальних історичних масштабів та умов утворення українських спільностей у зарубіжному світі, місць переважного їх поселення, загальної картини розміщення українців за кордоном; ознайомлення з культурними надбаннями української діаспори, які раніше ігнорувалися і навіть послідовно очорнювалися.

Русько-угорські історичні зв’язки доби Середньовіччя (Х–XIV ст.)

(викладач- М.М. Волощук) Читається у 6 семестрі

Навчальний курс упорядкований на основі написання і захисту кандидатської та докторської дисертації автора («Військово-політичні стосунки Угорського королівства Галицьким та Галицько-Волинським князівством (кінець ХІІ – ХІІІ ст.)», Чернівці, 2005 та «“Русь” в Угорському королівстві (ХІ – друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції», Львів, 2015), а також детального вивчення угорсько-руських історичних контактів (ІХ–XIV ст.) починаючи з 1998 і дотепер. Навчальний курс розрахований на значно глибше дослідження насамперед студентам, але й у перспективі – аспірантами та докторантами середньовічної історії та наших двосторонніх відносин, які перебувають у не найкращому стані. Спецкурс містить найважливішу, на думку автора, інформацію у сфері джерелознавства, історіографії та головних проблем історії угорсько-руських відносин ІХ–XIV ст., теми лекційних занять, науково-практичних семінарів та питання, що виносяться на екзамен. Однією з ключових позицій посібника є низка тем, рекомендованих до написання у формі дисертацій молодими аспірантами, що цікавляться середньовічною історією.

Мета та цілі курсу опираються на програмові вимоги, що включають перелік найосновніших тем, які обговорюватимуться на лекціях, готуватимуться студентами на практичних, або ж виконуватимуться як самостійна робота (конспект монографій, творчі виступи, есе, мультимедійні презентації тощо). Однак під час навчання тематика може змінюватися залежно від напряму розвитку викладання предмету. Усестороннє опрацювання запропонованих тем має надати студентові не лише широку базу знань із окресленого предмета, а й закріпити відповідні практичні навички (див. пункт 4. Результати навчання (компетентності).

“Джерела до вивчення української історії в країнах Центрально-Східної Європи”.

(керівник – М.М. Волощук) Читається у 2 семестрі магістратури

Курс під назвою «Джерела до вивчення української історії в країнах Центрально-Східної Європи» покликаний ознайомити студентів старших курсів із обсягом джерел до вітчизняної історії, головно, середньовічного періоду, котрі зберігаються у архівних, бібліотечних, музейних та приватних фондах Угорщини, Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, Німеччини тощо. Навчальна дисципліна сформована завдяки особистому досвіду роботи викладача. Студенти – автори магістерських досліджень та, потенційно, аспіранти отримають повний обсяг знань та практичних навиків до теми: оформлення архівної заявки, приїзду і роботи в ньому, аспектів фото і відео-фіксації отриманих на руки джерел, специфіки опрацювання рукописів тощо.

Мета та цілі курсі опираються на програмові вимоги, що включають перелік найосновніших тем, які обговорюватимуться на лекціях, готуватимуться студентами на практичних, або ж виконуватимуться як самостійна робота (конспект монографій, творчі виступи, есе, мультимедійні презентації тощо). Однак під час навчання тематика модуля може змінюватися залежно від напряму розвитку викладання предмету. Усестороннє опрацювання запропонованих тем має надати студентові не лише широку базу знань із окресленого предмета, а й закріпити відповідні практичні навички.

Русько-польські історичні зв’язки доби Середньовіччя (Х–XIV ст.)

(викладач – М.М. Волощук) Читається у 6 семестрі

Навчальний курс розрахований на значно глибше дослідження насамперед студентам, але й у перспективі – аспірантами та докторантами середньовічної історії та наших двосторонніх відносин, які перебувають у не найкращому стані. Спецкурс містить найважливішу, на думку автора, інформацію у сфері джерелознавства, історіографії та головних проблем історії угорсько-руських відносин ІХ–XIV ст., теми лекційних занять, науково-практичних семінарів та питання, що виносяться на екзамен. Однією з ключових позицій посібника є низка тем, рекомендованих до написання у формі дисертацій молодими аспірантами, що цікавляться середньовічною історією.

“Історія міжнародних відносин та геополітика наприкінці ХХ на початку ХХІ ст.: персоналії”.

( викладач – С.М. Борчук) Читається у 8 семестрі

Робоча програма навчальної дисципліни «Історія міжнародних відносин та геополітика наприкінці ХХ н на початку ХХІ ст.: персоналії» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за напрямом підготовки 032 «Історія та археологія».

Предметом вивчення навчальної дисципліни «Історія міжнародних відносин та геополітика наприкінці ХХ н на початку ХХІ ст.: персоналії» є загальна міжнародна проблематика, регіональна специфіка розвитку сучасних міжнародних відносин, фундаментальні політичні та міжнародно-правові дослідження з питань світової політики та міжнародних відносин. Міждисциплінарні зв’язки: навчальна дисципліна будується на навчальних курсах «Теорія міжнародних відносин», «Історія міжнародних відносин», «Країнознавство», «Основи світової політики».

Мета курсу: формування у майбутніх спеціалістів теоретичних та конкретно-історичних знань щодо історії розвитку північної атлантичної цивілізації періоду останньої третини XIX – початку XX ст., яка досягає стадії зрілості й пануючого положення у світі, і початку її кризи у перші два десятиліття XX ст. Вивчення даного курсу, поряд з вивченням інших навчальних дисциплін, має сприяти формуванню у студента цілісного уявлення щодо історичного розвитку людської цивілізації, що дасть змогу адекватно аналізувати та співставляти явища та події суспільно-політичного життя країні Західної Європи та Північної Америки, застосовувати отримані знання в практичній роботі.

Завдання: допомогти студентам навчитися логічно мислити і викладати матеріал, робити аргументовані висновки, користуватися довідковою літературою. Під час лекцій і самостійної роботи студенти повинні оволодіти навичками роботи з історичними джерелами і науковою літературою, систематизації і компаративного аналізу історичного матеріалу.