20 червня під час штурмової операції на Південному фронті, прикриваючи відхід своєї бойової групи, вічне життя в бою здобув випускник кафедри економічної кібернетики Святослав Кондрат! Він навчався на спеціальності «Економічна кібернетика». Успішно завершив навчання у 2018 році та здобувши рівень бакалавра. У навчанні Святослав завжди був сумлінним студентом. Також він був одним із лідерів Івано-Франківського осередку «Карпатської Січі» та фанатського сектору ФК «Прикарпаття».
Свій шлях в національно-патріотичному русі Святослав розпочав ще в підлітковому віці і вирішив дотримуватися його аж до самої смерті. Друзі та побратими говорять, що він завжди обирав найскладніші й найпочесніші для чоловіка шляхи. Починав з вуличних протистоянь, а згодом діяльність переросла у військову – АТО і повномасштабна війна. Перед початком повномасштабного вторгнення працював закордоном, але 24 лютого з друзями повернувся в Україну. Як розповідав особисто Святослав, вже 26 відправився у складі бойової групи «Карпатської Січі» боронити Київ.
Пізніше брав участь в боях за Херсонщину, Харківщину та Донеччину у складі мінометного підрозділу. Як зазначає «Карпатська Січ» у повідомленні про загибель воїна: «Коли війна перейшла в нову фазу, Святослав обрав для себе найгероїчніший і найризикованіший шлях – шлях штурмовика – на чолі штурмового відділення йшов у бій в авангарді контрнаступу. Це непоправна втрата для Карпатської Січі та всього націоналістичного руху України».
Напередодні, 9 червня Святослав прийшов на міжнародний Саміт «Україна – Життя. Гідність. Перемога». Приїхавши з фронту, вийшов на сцену і перед великою міжнародною аудиторією заявив: »Хочу звернутись до всіх присутніх, до поки ми б’ємось на фронті, будь ласка, оберігайте наш тил. Неважливо від якої країни чи організації йдуть нав’язування нам чужих наративів – ми маємо зберегти сильну та консервативну Україну. Це наш пріоритет. Тільки ми разом можемо збудувати ту країну, про яку всі мріємо». Воїн Святослав встиг сказати важливе звернення до українського народу. Зійшовши зі сцени, знову поїхав на фронт. Це була остання його промова.
Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини, та нехай добрий, світлий спомин про покійного захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував.
Сумуємо разом із Вами, низько схиляємо голови у скорботі. Нехай душа загиблого захисника знайде вічний спокій… Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях! Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас! Щирі співчуття рідним, друзям і близьким.