ЦЕНТР МЕДІЄВІСТИЧНИХ СТУДІЙ –
CENTRUM STUDIORUM MEDIAEVALIUM
Прикарпаття та історична Галицька земля має багату спадщину, що своїм корінням сягає в античну добу та Середньовіччя. Втім пріоритет спеціалізованих медієвістичних студій краю у ХІХ–ХХ ст. належав радше значно старішим і авторитетнішим Львівському національному університету імені Івана Франка і Чернівецькому національному університету імені Юрія Федьковича. Вивчення історії Середніх віків створеного 1940 р. Станиславівського учительського (від 1950 р. педагогічного) інституту, від 1963 р. – Івано-Франківського педагогічного інституту, а від 1992 р. – Прикарпатського університету імені Василя Стефаника (статус національного отримав 2004 р.) до кінця ХХ ст. головно залишалося сферою інтересів окремих археологів, наприклад, Бориса Василенка (1940–2017), Богдана Томенчука, чи істориків, як от Володимира Грабовецького (1928–2015), Ярослава Мельничука (1930–1986), Петра Сіреджука, Василя Дебенка, – та й то побіжно. Наукової школи чи напряму/ів за цей час, як зокрема у сусідніх Львові, Чернівцях чи інших українських університетах ще з ХІХ ст., на жаль, не склалося.
Колектив Центру медієвістичних студій (1 травня 2019 р.). Зліва – направо: Остап Кардаш, Андрій Носенко, Андрій Стасюк, Мирослав Волощук, Ірина Тимар, Сергій Дубчак
Колектив Центру медієвістичних студій
(23 грудня 2017 р.). Зліва – направо:
Михайло Климович, Андрій
Носенко, Сергій Дубчак, Андрій
Стасюк, Мирослав Волощук,
Остап Кардаш, Ірина Тимар
Ситуація мала шанс змінитися після створення 1992 р. на основі кафедри загальної історії – кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків, що під керівництвом професора Ярослава Заборовського (1939–2021) проіснувала до 1998 р., а започаткований ним студентський науковий семінар “Історія Церкви в античну добу і середньовіччя” – до 1999 р. За ці роки сформувалася плеяда небайдужих до медієвістики молодих людей, а тому після створення 1999 р. на основі кафедр історії Стародавнього світу і Середніх віків та Нової й Новітньої історії кафедри всесвітньої історії інтерес до напряму не зник. Один з останніх випускників наукового семінару та кафедри історії Стародавнього світу і Середніх віків Мирослав Волощук 2003 р. закінчив аспірантуру, 30 вересня 2005 р. на спеціалізованій вченій раді Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича захистив кандидатську дисертацію “Військово-політичні стосунки Угорського королівства з Галицьким та Галицько-Волинським князівством (кінець ХІІ–ХІІІ ст.)”, а 26 травня 2015 р. на спеціалізованій вченій раді Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Національної Академії наук України та Інституту народознавства Національної Академії наук України у Львові – докторську дисертацію на тему ““Русь” в Угорському королівстві (ХІ – друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції”. За роки його роботи на кафедрі всесвітньої історії (від 2003 р.), функціонуванню впродовж 2006–2013 рр. студентського гуртка “Фортеці Волині, Карпат і Прикарпаття доби Середньовіччя” було підготовлену необхідну кадрову базу задля подальшого розширення та поглиблення медієвістичних студій.
Відтак, з ініціативи М. Волощука та згідно з наказом ректора Державного вищого навчального закладу “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” Ігоря Цепенди від 29 грудня 2015 р. при кафедрі всесвітньої історії на громадських засадах постав Центр медієвістичних студій (далі – ЦМС).
Провідними фахівцями ЦМС є дипломовані випускники аспірантури кафедри всесвітньої історії, аспіранти та студенти старших курсів факультету історії, політології і міжнародних відносин – учні М. Волощука Андрій Стасюк 11 жовтня 2016 р. на спеціалізованій вченій раді Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича Національної Академії наук України та Інституту народознавства Національної Академії наук України у Львові захистив кандидатську дисертацію на тему “Місіонерська діяльність Ордену францисканців на Русі ХІІІ – першої третини XV ст.”, досліджує місіонерську діяльність жебрущих чернечих орденів на Русі ХІІІ–XV ст., історію середньовічних та ранньомодерних сакральних пам’яток Галича ХІІ–XVIII ст.). Андрій Павлюк (2015–2016) (вивчав епоху Великого переселення народів ІІІ–VIII ст., франко-лангобардські військово-політичні та міждинастичні відносини V–VII ст.). Сергій Дубчак (досліджував епоху Великого переселення народів ІІІ–VIII ст., королівство вандалів і алан у Північній Африці крізь призму релігійної політики і міжконфесійного протистояння місцевих володарів). Ірина Тимар (28 вересня 2021 р. на спеціалізованій вченій раді Львівського національного університету імені Івана Франка захистила кандидатську дисертацію на тему “Образ половців в польській історичній думці ХІ–XV ст.”), Андрій Носенко (2016–2021) (досліджував генеалогію князів Рязанської землі ХІІ – першої третини ХІІІ ст. та долі руських князів-втікачів у землях Пястів ХІ–ХІІІ ст.). Остап Кардаш вивчав місіонерську діяльність кельтських та франкських ченців у так званій «Молодшій Європі» VI–IX ст.; 12 січня 2024 р. на спеціалізованій вченій раді Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія на тему: “Латинська та кирило-мефодіївська церковні традиції ІХ–ХІ ст.: східний фронтир канонічного протистояння”. Михайло Климович (2017–2023) (досліджував експериментальне будівництво річкового транспорту ІХ–ХІІІ ст. за археологічними пам’ятками з території України, головно Подніпров’я та Подністров’я). В лютому 2024 р. до колективу ЦМС приєднався Андрій Петраш, попередньо 12 січня того ж року на спеціалізованій вченій раді Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника захистивши дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія на тему: “Товариство Ісуса у Львівській архідієцезії в 1852–1914 рр.: релігійно-культурна та суспільно-харитативна діяльність”.
В рамках наукової роботи окреслено два магістральні напрямки досліджень: “Галич і Галицька земля (до кінця XVIII ст.)” та “Міграційні процеси і міжнародні відносини в Європі ІХ–XІV ст.”. До пріоритетів роботи фахівців ЦМС належить й вивчення фортифікаційного періоду історії міста Станиславів (1662–1812), термінологічні студії з історії Русі ІХ–XVI ст., експериментальна археологія та історична реконструкція, котра забезпечується завдяки співпраці з відповідними колективами “Siegmund”, “Чорна Галич”, “Застава”, “Варуфорос”, “Форзац”, “Відірвана Бірка”, а також проектом “Середньовічна корабельня”.
Фахівці ЦМС неодноразово брали участь у інвазійних та неінвазійних археологічних дослідженнях на терені Національного заповідника “Давній Галич” (Івано-Франківська обл., Україна), Історико-культурного заповідника “Давній Пліснеськ”, у рамках проекту “Archaeo Centrum Čechy-Bavorsko” (за співпраці Західночеського університету у Плзні та Історичного парку Барнау-Тахов), були долучені упродовж 2015–2020 рр. до роботи грантового проекту “Wołosi w europejskiej i polskiej przestrzeni kulturowej. Migracje – osadnictwo – dziedzictwo kulturowe” (Університет імені Адама Міцкевича у Познані, Польща) тощо.
Міжнародна співпраця ЦМС головно скерована на партнерів з польських наукових інституцій і вищих навчальних закладів (Варшавський, Ягелонський університети, Академія наук у Варшаві та Академія вмінь у Кракові, Університет Казимира Великого у Бидгощі, Університет Адама Міцкевича у Познані, Університет Марії Кюрі Склодовської у Любліні, Лодзький університет, Педагогічний університет імені Комісії народної освіти в Кракові), Університету Коменського у Братиславі (Словаччина), Печського та Дебреценського університетів, Університету Йозефа Аттіли у Сегеді, а також Інституту Балашші у Будапешті (Угорщина), Західночеського університету у Плзні, Карлового університету у Празі (Чехія), Інституту Великого князівства Литовського в Університеті Вітовта Великого у Каунасі (Литва), Університету Святого Климента Охридського у Софії (Болгарія), Сучавського університету імені Стефана Великого (Румунія), Республіканського інституту вищої школи в Мінську (Білорусь), Університету у Новому Саді (Сербія), Університету Любляни (Словенія).
Фахівці ЦМС отримали можливість відбути наукові стажування, проводити власні дослідження та вдосконалювати особисті професійні компетентності у рамках отриманих Стипендій Польського Комітету UNESCO (Варшавський університет, Польща), Уряду Польщі для молодих науковців (Варшава – Краків, Польща), Музею історії Польщі (Варшава, Польща), Каси імені Мяновського (Варшава, Польща), Стипендіальної програми OBTA відділу “Artes Liberales” (Варшавський університет, Польща), Словацької академічної інформаційної агенції (SAIA, Братислава, Словаччина), Стипендії імені королеви Ядвіги (Краків, Польща), Міжнародного Вишеградського фонду (у Чехії й Угорщині), Програми академічного обміну Erasmus+ (у Польщі й Словаччині), Стипендій Фундації Дому наук про Людину (Париж, Франція), Таємного Державного архіву Прусської культурної спадщини (Берлін, Німеччина), зимових та літніх шкіл і курсів у Варшаві, Вроцлаві (Польщі), Будапешті, Дебрецені (Угорщина).
Центр медієвістичних студій теж активно співпрацює із Посольством Республіки Угорщина у Києві (зокрема, радником з питань культури та освіти Тамашем Вічіаном) Генеральним Консульством Республіки Угорщина в Ужгороді (на чолі з Йожефом Бугайло) та Почесним Консульством Республіки Угорщина в Івано Франківську (на чолі з Василем Вишиванюком); Посольством Литовської Республіки в Києві (на чолі з Маюсом Януконісом); Посольством Словаччини у Києві (зокрема віце-послом Матушем Корбою), іншими українськими освітніми, академічними, музейними (у Галичі, Дрогобичі, Івано-Франківську, Києві, Львові, Ужгороді, Чернівцях) і неакадемічними осередками дослідження Середньовічної історії, зокрема “Львівським медієвістичним клубом” і проектом “Локальна історія” (Львів), “Центром середньовічних та ранньомодерних студій Symbolon” (2017–2020), громадським просвітницьким проектом “LIKБЕЗ. Історичний фронт” (Київ), Львівським ставропігійським Успенським братством Православної Церкви України, “Міжнародним благодійним фондом Відновлення галицького Успенського собору”, Угорським культурно-освітнім центром на чолі з Мирославою Нагорняк (Івано-Франківськ), видавництвом “Лілея-НВ” на чолі з Василем Іваночком (Івано-Франківськ) тощо. Фахівці ЦМС систематично дають експертні оцінки на радіо та телебаченні. Зокрема брали участь у зйомках чи підготовці серії документальних фільмів, присвя- чених середньовічній проблематиці, як от “Україна: повернення своєї історії”, “Таємниці великих українців” (телеканал 1+1, 2016–2019), “Творення України: сильні особистості, складні рішення” (“Ukraine.Sense.Community”, Кирило Караченцев, 2019), “Sykehuset Telemark” та “Huldra Film” (Гаральд Омланд, Осло, Норвегія, 2020–2021), репортажах та інтерв’ю на ТРК “Карпати”, “Вежа”, “Галичина”, “РАІ” у Івано-Франківську.
Вагомим аспектом є дидактична діяльність. Сюди входить залучення до роботи ЦМС студентської та учнівської молоді, розробка навчальних матеріалів з історії Середніх віків як для шкіл, так і вищих навчальних закладів; розробка і поступове провадження навчальних дисциплін із середньовічної історії, котрі читаються здобувачам вищої освіти при факультеті історії, політології і міжнародних відносин Державного вищого навчального закладу “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника” (“Русько-угорські історичні зв’язки доби Середньовіччя (ІХ–XIV ст.)” – функціонують з 2004 р., “Міжнародні відносини середини V – середини XVII ст.: європейський вимір” – функціонують з 2006 р., “Міграційні процеси та міжнародні відносини в Європі X–XV ст.”, “Актуальні проблеми сучасної медієвістики”, “Ґендерні студії з історії Русі Х–XIV ст.”, “Джерела до вивчення української історії в країнах Центрально-Східної Європи” – функціонують з 2016 р., “Русько-польські історичні зв’язки доби середньовіччя Х–XIV ст.” – функціонують з 2021 р.), робота з організації мовних курсів, необхідних для середньовічних студій (латина, середньогрецька, польська, англійська, німецька та ін.), проведення на базі Центру систематичних публічних лекцій, семінарів, практикумів та шкіл за участі відомих вітчизняних і зарубіжних медієвістів. Дидактична і популяризаторська робота також полягає у проведенні на базі Глушківського навчально-виховного комплексу позашкільних курсів “Історичне краєзнавство” та в рамках роботи Городенківської філії Івано-Франківського обласного державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді курсів “Археологічне краєзнавство”, а також підготовки методичних рекомендацій на тему “Екскурсійні маршрути Давнього Галича в контексті позакласної роботи учителів суспільствознавчих дисциплін”.
Впродовж 2016–2020 рр. ЦМС зі своїми публічними виступами відвідали доктор 
історичних наук, кандидат богослов’я, провідний науковий співробітник Інституту історії матеріальної культури Російської Академії наук в Санкт-Петербурзі Олександр Мусін; викладач кафедри археології Філософського факультету Західночеського університету в м. Пльзень (Чехія) Анета Ґолембьовська-Тобіаш; доктор історичних наук завідувач кафедри історико-культурної спадщини Білорусі Республіканського інституту вищої школи в Мінську (Білорусь) доцент Олексій Мартинюк; професор Філософського факультету Університету міста Новий Сад (Сербія) Дюра Гарді; ординарний професор Школи історичних наук Національного дослідницького університету “Вища 
школа економіки” (Москва, Росія) Ігор Данилевський; доцент кафедри слов’янського мовознавства Факультету слов’янських філологій Софійського університету імені Святого Климента Охридського (Болгарія) Албена Стаменова; доктор філософії (PhD), співробітник Археологічного музею у Кракові (Польща) Радослав Лівох; доктор габілітований, науковий працівник Інституту історії імені Тадеуша Мантойффля Польської Академії наук (Варшава) Адріан Юсупович; доцент Теологічного факультету Університету Любляни та Факультету права і промисловості Католицького інституту (Словенія) Симон Малменвалл.
Із 2021 р. започатковано проведення постійно діючого семінару, організованого й за підтримки партнерських структур та інституцій. Так спільно із Національним заповідником “Давній Галич” 21 січня та 25 березня 2021 р., відповідно, було проведено наукові онлайн-семінари на тему “Галич і Галицька земля у дослідженнях о. Антонія Петрушевича (1821–1913)” та “Галич та Галицька земля часів князя Мстислава Мстиславовича Удатного”, а також 19 травня 2021 р. на тему “Галич як столичне місто держав Ростиславовичів та Романовичів”.
Поширення знань про Середньовічну історію та розвиток наукової комунікації забезпечувався через проведення в рамках роботи ЦМС наукових конференцій, присвячених різним проблемам медієвістики. Від 2011 р. особисто Мирослав Волощук (а з 2016 р. – ЦМС) є постійним співорганізатором Міжнародної наукової конференції серії Colloquia Russica (основний організатор – др. Віталій Нагірний, Ягелонський університет, Краків, Польща), що проходили у Кракові (2010, 2015, 2019), Варшаві (2012), Перемишлі (2012, 2018), Могільно в Польщі (2013), Спішському Подград’ї у Словаччині (2014), Плзні в Чехії (2016), Львові (2017). Дві з них відбулися на базі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в Івано-Франківську, зокрема впродовж 20–22 жовтня 2011 р. під назвою “Князівства Галицької і Волинської земель в міжнародних відносинах ХІ–XIV ст.”, а також впродовж 25–27 травня 2017 р. під назвою “Середньовічна Русь: проблеми термінології”, що мала на меті артикулювати ключові методологічні проблеми сучасного медієвістичного дискурсу1. Упродовж 25–26 червня 2021 р. ЦМС став одним із партнерів та співорганізаторів проведення на базі Інституту історії імені Тадеуша Мантойффля Польської Академії наук у Варшаві Міжнародної наукової конференції “Гедиміновичі – литовська династія, її роль та вплив у історії Центральної і Східної Європи”.
Від 2010 р. при кафедрі всесвітньої історії (а з 2016 р. – при ЦМС) публікується студентське періодичне видання “Студентські історичні зошити”, постійною рубрикою якого є Studia Mediaevalia. Від 2016 р. – за редакції М. Волощука став виходити друком збірник наукових праць “Галич” (Серія 1 і 2). У першій серії друкуються статті, присвячені проблемам історії Галича вченими з Вірменії, Польщі, Словаччини, Угорщини України, Чехії та інших країн. Натомість у Серії 2 вийшли друком праці Йосипа Пеленського (1879–1957) “Галич в історії середньовічного мистецтва на основі археологічних досліджень та архівних джерел (україномовний переклад з польськомовного видання 1914 р. у Кракові), Ігоря Коваля (1960–2019) “Вітольд Ауліх та археологічні студії княжого Галича”, “Ярослав Пастернак – дослідник “Галицької Трої”” (у співавторстві з Анною Жолоб та Андрієм Стасюком), В’ячеслава Корнієнка “Епіграфіка сакральних пам’яток Галича (ХІІ–ХІХ ст.)”, японського історика Тору Сенґи “Галицька та Руська землі у взаємовідносинах з Угорщиною ХІ–ХІІІ сторіч”, переклад з угорської праць угорської історикині, професорки Печського університету Марти Фонт “Галич в системі русько-угорських відносин ХІ–ХІІІ ст.”, перевидання праці Ярослава Пастерн
ака “Старий Галич. Археологічно-історичні досліди у 1850–1943 рр.“, а також праця Богдана Томенчука “Археологія давнього Галича”. Завершено підготовку перевидання книги Лева Чачковського (1867–1933) та Ярослава Хмілевського (1895–1965) “Княжий Галич”. Із запланованого – переклад з іноземних мов або ж – за потреби – адаптація сучасною українською та видання робіт з історії Галича та Галицької землі Антіна Петрушевича (1821–1913), Ісидора Шараневича (1829–1901), Мора Вертнера (1849–1921), Онтала Годінки (1864–1946), Олександра Чоловського (1865–1944), а також сучасних польських (Ева Кубіца, Даріуш Домбровський, Адріан Юсупович), словацьких (Мартін Гомза, Марек Клати, Наташа Прохазкова) та угорських авторів.
За активної співпраці з Українським католицьким університетом у Львові було підготовлено факсимільне видання Галицького Євангелія ХІІ ст., а також доповнення “Духовна спадщина Давнього Галича” (2018 р.). Натомість, співпрацюючи з Центром польської культури і європейського діалогу у Івано-Франківську та Центром історичних досліджень у Варшаві (Польща), 2018 р. вдалося видати друком працю уродженця Станиславова, польського історика Чеслава Хованця (1899–1967) “Історія станиславівської фортеці (1662–1812)” (в оригіналі – Czesław Chowaniec, “Historia twierdzy stanisławowskiej (1662–1812)», redakcja naukowa Myrosław Wołoszczuk, Norbert Mika, Zenowij Fedunkiw), підготовлену на основі віднайдених М. Волощуком у вересні 2015 р. авторських рукописів з Польської бібліотеки в Парижі. Паралельно ведеться переклад цієї книги українською мовою. Активно ЦМС долучений і до реконструкції Палацу Потоцьких в Івано-Франківську, вивчення спадщини цього непересічного об’єкта.
Необхідна динаміка та відчуття важливості зробленого і запланованого скріплюється насамперед любов’ю до улюбленої справи.
Опубліковано на основі статті: Волощук М. Центр медієвістичних студій – Centrum Studiorum Mediaevalium (2015–2020) // Ukraina Lithuanica. Київ, 2021. T. VI. C. 219-232.