Сьогодні в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація другої поетичної збірки «Сповідь на вервиці» професорки кафедри педагогіки початкової освіти Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, франківської письменниці Ольги Деркачової. Перша поетична збірка поезій мала назву «Серце».
Модератором виступив професор Іван Монолатій.
Привітали письменницю з черговим творчим доробком проректор з науково-педагогічної роботи ПНУ Едуард Лапковський, народна депутатка України Оксана Савчук, поет Богдан Томенчук, керівництво бібліотеки, студенти та гості.
«Щиро вітаємо Ольгу Сергіївну та дякуємо за те, що маємо можливість черговий раз поринути у світ неймовірних поетичних подорожей. Я відкрив для себе те, що ваша поезія досить інтимна та заставляє переосмислити зміст тих слів, які ми бачимо у книзі», – зазначає проректор Едуард Лапковський.
Наразі надруковано 100 примірників збірки поезій «Сповідь на вервиці».
«Раніше я казала, що в мене ніколи не буде поетичних книг, але в поезії були інші плани. Книга насправді особлива, бо вірші написані на телефоні. Віршів у збірці є 99. Це вірші про любов тих, хто чекає та тих, кого ми чекаємо. Любов до Бога, до світу, та загалом до того, що є навколо тебе. Дуже важливо цінувати те, що ти маєш на даний момент та відчувати спокій душі, затишок, тому що світ зараз не є безпечним. Тому потрібно вміти віднайти в своєму серці місце, де тобі буде добре та легко», – ділиться письменниця Ольга Деркачова.
Назву чуттєвої збірки «Сповідь на вервиці» запропонував поет Богдан Томенчук. У цій невеликій за обсягом збірці прониклива поезія жінки, котра чекає, і жінки, котра чекає чоловіка з війни, – це, напевне, дві різні жінки. І порівняти їх одну з одною можуть хіба що вірші, котрі народжуються в серці першої і перетікають у душу другої… Книга поділена на три розділи: «На оливній горі», «Посеред згарищ війни», «Равлики з нашої стежки».
«Подумалось, якби вірші Ольги Деркачової з пропонованої збірки друкувати не рядок під рядком, а рядок за рядком, то вийшла б справді вервиця — вервиця любові і терпенного очікування, котра б намагалася крайньою стигмою дотягнутися туди, де не кожен згодний і здатний бути. Де справжня міра любові — готовність захистити кохану, а значить – Вітчизну. Тут — вірші… Не голосні і не приголосні. Справжні… Світ молиться на вервиці. Нам настала пора на тій вервиці сповідатися, аби капеланам не довелося сповідати… Перебирайте цю вервицю. Літера за літерою. Біль за болем. Надія за надією…», – написав поет Богдан Томенчук.
«Збірка продовжує відкривати нову іпостась авторки як християнської поетеси», – підкреслив професор Іван Монолатій.
Дизайн обкладинки створювала Ірена Яніцька, в оформленні використані фото Софії Сіренко. Коректура Аліни Думбрави.